Охарактеризуйте причини й передумови революцій 1848-1849 рр.

1. Становище імперії на межі XIX-XX ст. Дуалістична монархія

Особливості державного ладу й внутрішньополітичного життя в дуалістичній Австро-Угорській імперії були обумовлені договором 1867 р. між Угорщиною та Австрією про створення об’єднаної держави.

В імперії фактично існували три уряди: австрійський, угорський та об’єднана австро-угорська адміністрація.

Розгляньте схему. Наскільки, на Вашу думку, була життєздатною така модель держави?

Найавторитетнішою об’єднавчою силою в політичній системі країни був імператор Франц-Йосиф І. Оскільки він був із династії Габсбургів, то Ав-стро-Угорську імперію називають також Габсбурзькою.

Франц-Йосиф І контролював збройні сили й зовнішню політику, однак не міг дієво втручатися у внутрішні події обох частин імперії. Збори представників австрійського й угорського парламентів відбувалися як у Відні, так і в Будапешті. Проте для населення Австрії та Угорщини були важливішими рішення, які приймали відповідно австрійський та угорський уряди, а не загальні збори.

Дуалістична монархія — 1) конституційна монархія, коли влада монарха обмежена конституцією чи конституційними актами, однак він формально й фактично зберігає чимало владних повноважень; 2) двоєдина монархія на чолі з австрійським імператором, який також був угорським королем. Австрія та Угорщина були суверенними частинами однієї держави.

Франц-Йосиф І Габсбург (1830-1916) — імператор Австрії та король Угорщини. У 1867 р. підтвердив автономію Галичини; прихильник участі українських політиків в органах влади Австро-Угорщини. Улюбленець армії. Особисто прийняв понад 100 тис. своїх підданих. Невибагливий у побуті. Один з організаторів Троїстого союзу. Володів шістьма мовами. Не сприймав технічних новинок, зокрема не визнавав телефонного зв’язку, автомобіля, ліфта тощо.

Вразливим місцем для політичної стабільності імперії був строкатий національний склад. Під владою Австро-Угорщини, крім інших слов’янських земель (слов’яни становили майже половину населення імперії), перебували Галичина, Закарпаття та Північна Буковина. Під тиском багатотисячних мітингів у 1907 р. австрійський уряд пом’якшив виборчі процедури для українців. Як наслідок, того року депутатами австрійського парламенту стали понад три десятки українців.

З іншого боку, українці демонстрували вміння співіснувати з іншими націями й мирно вирішувати всі міжнаціональні питання. З усіх австрійських володінь національно найстрокатішою була Буковина, де проживали українці, румуни, німці, євреї, угорці, поляки. Офіційними мовами Буковини були визнані також українська й румунська. Мовою ж імперського правління та вищої освіти залишалася німецька.

На початку ХХ ст. на Буковині успішно діяло українське місцеве самоврядування. Віддаленість Буковини від центру імперії була суттєвою перевагою: тут, на відміну від інших провінцій імперії, не було зафіксовано проявів міжнаціональної ворожнечі.

Проаналізуйте статистичні дані. Охарактеризуйте національний склад Австро-Угорщини. Чи коректно, на Вашу думку, намагатися визначити, яка держава є «кращою»: однонаціональна чи багатонаціональна? За яких умов багатонаціональна держава може бути міцною та життєздатною?

Франц-Йосиф I намагався не зважати на національні чвари, що неабияк загострилися між австрійцями й угорцями, і ставитися до всіх народів однаково. Та все ж йому було дедалі складніше утримувати владу в імперії, яку через її багатонаціональний склад називали «клаптиковою».

Ознайомтеся з висловленням О. Бочковського, а також ще раз перегляньте подану діаграму. Що, на Ваш погляд, мав на увазі дослідник, називаючи Габсбурзьку імперію «лабораторією національних питань»?

«Австрія не спромоглася на рішучий крок у своїй національній політиці. Відень традиційно капітулював перед Будапештом. ...Австро-Угорщина була перед війною класичною лабораторією національних питань. .Визвольна боротьба австро-угорських народів під час Першої світової війни мусила насамперед побороти політичний забобон, що без повалення Габсбурзької монархії неможливе нове політичне впорядкування Центральної Європи».

Ольгерд Бочковський, український і чеський соціолог (Вступ до на-ціології. — Мюнхен: УТГІ, 1991-1992. — С. 45)

2. Соціально-економічний розвиток

Розвиток імперії був так само строкатим, як і її національний склад. Найрозвиненішими землями в складі імперії були Австрія та Чехія. Тут зосереджувалися основні промислові потужності, зокрема заводи фірми «Шкода». Німецькі фірми й банки вкладали значні кошти в економіку Габсбурзької імперії, отримуючи надприбутки завдяки відсутності конкуренції англійських і французьких бізнесменів.

Перегляньте документальний фільм «Прекрасний Відень у 1906 р.». Наскільки назва фільму збігається з Вашими враженнями від австрійської столиці: архітектури, ширини й ошатності вулиць і проспектів тощо?

Які технічні транспортні новинки ви помітили на вулицях міста? Яким виглядає вбрання віденців на початку ХХ ст.?

Міста Прага, Відень і Будапешт належали до найрозвиненіших європейських міст. У великих містах імперії діяла система очищення води, курсували трамваї, вулиці було викладено бруківкою, їх освітлювали газові й електричні ліхтарі. Проте на селі життя нітрохи не покращувалося: харчування, побут і рівень освіченості людей майже не змінилися.

Ознайомтеся з висловленням Й. Томашевича. Як Ви вважаєте, такі відносини між селянами й державою, на які звертає увагу дослідник, сприяли розвиткові країни?

«Фактично поодинокими зв’язками, які селянин підтримував із державою, були його щорічний податок і набір до війська чи на громадські роботи. Держава не стала інститутом, який селяни, тобто переважна маса населення, вважали своїм, а залишалася для них іноземною, страшною, а часом і ненависною організацією. Гнів, який селяни століттями накопичували проти феодалів, тепер обер-

нувся проти бюрократів та інших представників нового соціально-економічного порядку з міста...»

Йозо Томашевич, історик (Tomasevich J. Peasants, Politics and Economic Change in Yugoslavia. — Stanford, Calif: Stanford University Press, 1955. — P. 144)

На українських землях у складі Австро-Угорської імперії майже не розвивалися галузі економіки, пов’язані з металообробленням і машинобудуванням, австрійський уряд вважав ці території сировинним придатком імперії. Уряд заохочував насамперед австрійську промисловість, а галузі економіки, пов’язані з металообробленням і машинобудуванням в українських землях, могли б скласти конкуренцію власне австрійським підрприємствам.

І в Галичині, і на Закарпатті, і в Північній Буковині родючі землі належали переважно угорським, румунським і польським землевласникам, а українські селяни, маючи невеликі земельні наділи, наймалися на роботу до поміщиків. Загалом за рівнем економічного розвитку Австро-Угорщина суттєво поступалася провідним країнам Європи та США.

3. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр. Утворення нових незалежних держав на Балканах

«Союз трьох імператорів» (Росії, Австро-Угорщини, Німеччини) виявився крихким, що продемонструвала чергова міжнародна криза на Балканах. У 1875 р. розпочалося повстання слов’ян проти османів у Боснії і Герцеговині, а наступного року — у Болгарії. Сербія та Чорногорія оголосили війну Османській імперії. Росія, яка прагнула посилити свій вплив на Балканах, у 1877 р. також оголосила Османській імперії війну. Російські війська, переправившись через Дунай, вторглися в Болгарію, захопили м. Адріанополь на північному заході сучасної Туреччини.

На початку 1878 р. в м. Сан-Стефано (поблизу нинішнього Стамбула) було підписано мирний договір, згідно з яким Сербія, Румунія та Чорногорія отримали незалежність, а Болгарію проголосили васальним князівством Османської імперії. Своєю чергою Росія анексувала Південну Бессарабію.

Використавши статистичні дані діаграми, зробіть загальний висновок про ступінь успішності економічного розвитку Австро-Угорщини впродовж понад трьох десятиліть порівняно з іншими країнами Європи та США.

4. Південно-Східна Європа після підписання Берлінського договору

За наполяганням європейських держав на Берлінському конгресі (1878) умови Сан-Стефанського договору було переглянуто. Чорногорію, Сербію і Румунію визнали незалежними від Османської імперії. Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина. Територія Болгарії зменшилася. Росія отримала кілька закавказьких міст. У всіх володіннях султана було проголошено свободу совісті; громадянські й політичні права поширили на представників усіх віросповідань. Було гарантовано свободу судноплавства по Дунаю.

Берлінський договір лише частково й на короткий час урегулював бал-канські проблеми. Регіон залишався й надалі нестабільним і загрожував новими війнами.

1867 р. — створення дуалістичної Австро-Угорської імперії. 1878 р. — Сан-Стефанський мирний договір.

1878 р. — Берлінський конгрес.

1. Поясність значення поняття «дуалістична монархія».

2. У чому, на Вашу думку, полягали особливості політичного життя в Австро-Угорській імперії? (Використайте схему та діаграму, уміщені на с. 159-161).

3. Перегляньте висловлення Й. Томашевича (с. 160-161) і назвіть особливості соціально-економічного розвитку Австро-Угорської імперії.

4. Яким був рівень економічного розвитку українських земель у складі Габс-бурзької імперії? Наведіть приклади.

5. Охарактеризуйте причини й результати російсько-турецької війни 18771878 рр.

6. Назвіть країни, які стали незалежними згідно із Сан-Стефанським мирним договором.

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022